Міліцейська статистика свідчить : с кожним роком вік злочинців все більше молодшає. Підлітків не лякає ані батьківський ремінь, ані повчання вчителів … Можливо ця історія стане в нагоді тим юнакам, котрі захотіли вкусити «дорослого життя» і застереже когось від необдуманого кроку. Вже вдруге Охтирські міліціонери затримали 15-річного хлопця, який в с. Чернеччина вкрав велосипед та мобільний телефон свого товарища.
Нещодавно 15-річний Сашко сидів на допиті у слідчого і сердечно каявся у вчиненні злочину. Влітку 2009 року він у сусіда вкрав водяний насос. Тоді Охтирський міськрайонний суд, враховуючи юний вік засудив Сашка до 6 місяців позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Пройшла лише половина іспитового терміну, як хлопець знову взявся за стару і знайому йому справу. І вже скоро спокусився на велосипед та мобільний телефон сусіда.
Того дня хлопець гуляв біля магазину і побачив гарний велосипед. «Мене ніхто не побачить, вкраду велосипед і сам на ньому буду кататися. Оце перефарбую, оце зніму, оце замінити…» - думав Саша роздивляючись велосипед. Подивився по сторонам, нікого поруч не було, взяв велосипед і повів за магазин. Він хотів його заховати а пізніше з темрявою забрати додому. Коли він завів його за магазин, Сашка побачив односельчанин, що проїжджав на велосипеді повз нього. Та хлопець не злякався і він заховав велосипед в кущах. Та не так трапилося як хотілося, вже через деякий час до Олександра прийшла його знайома Людмила і почала вимагати віддати велосипед.
- Мені сказали, що бачили як ти вів мій велосипед! Віддай! – кричала розсерджена таким вчинком Людмила.
- Як би я знав, що це твій велосипед я не брав би його! Ходімо, я його віддам. Він стоїть за магазином. – відповів Олександр.
Вони пішли до магазину, там Саша повернув викрадене.
За тиждень – нова крадіжка. Хлопець прийшов до свого друга Сергія. Відчинив двері, погукав друга. Ніхто не озвався. В залі, на столику, побачив мобільний телефон. Сашко швиденько поклав його до кишені і вибіг з дому. По дорозі викинув сім-карту. На зустріч йому йшов приятель Юрко. « Сашко, а коли ти мені гроші віддаси? Забув про 100 гривень? Я чекати не буду», - звернувся він до Сашка. І той, недовго думаючи, віддав Юркові мобільний телефон, за борг.
Через кілька днів Олександра мама попрохала сходити до магазину купити хліба, та коли повернувся додому на нього вже чекали міліціонери.
«Це останній раз! Я більше не буду!, – клявся та плакав Сашко в міліції, - Так! Це я вкрав велосипед та мобільний телефон. Але я більше не буду! Точно не буду!» Його мати сиділа поруч та тільки розводила руками від безвихідної ситуації, і докоряла собі у недостатньому вихованні сина. Адже сина вона виховувала сама, батько вже давно пішов з сім’ї… З коштами дуже скрутно. Жінка постійної роботи не має, заробляє на життя тимчасовим підробітком. Сашко, як єдиний чоловік в сім’ї, хотів допомогти матусі і також почав підробляти на тимчасових роботах працюючи різноробочим. А навчання? Мабуть Сашка це не дуже цікавить. Щоб отримати хоча б який-небудь документ про освіту він навчається екстерном у 10 класі. Тепер у хлопця є всі шанси завершити навчання у тюремній школі, адже проти нього порушена кримінальна справа. Цього разу хлопцю світить реальний строк ув’язнення.
Ірина Товма
помічник начальника Охтирського МВ
ГУМВС України в Сумській області